Піст, молитва, покаяння...

РОЗПОЧАВСЯ ВЕЛИКИЙ ПІСТ

Протягом семи тижнів для кожного православного християнина буде тривати час покаяння, час духовного подвигу і очищення свої душі від накопичених гріхів, пороків та пристрастей. Говорячи про піст часто мають на увазі тільки його тілесну, видиму сторону - утримання від певного роду їжі. Але саме утримання від їжі, без наповнення посту духовним змістом, є лише дієтою, а не постом.
Піст - це час смирення душі, а смирення тіла через утримання від поживної м’ясної і молочної їжі покликане допомогти людині смирити гріховні поривання та пристрасті своєї душі. Тому той, хто постить, має пам’ятати слова одного з преподобних отців, який на питання: "Що не можна їсти в піст?" відповів - "Своїх ближніх".
Остання неділя перед початком Великого посту носить назву "Прощеної", бо в цю неділю кожен православний християнин для того, щоб з чистою совістю увійти в подвиг посту, повинен, за заповіддю Божою, простити всі образи та гріхи, заподіяні йому оточуючими, а також попросити прощення у всіх, кого сам образив словом чи ділом.
Входячи у Великий піст, підкріпімо свою душу настановою про піст преподобного Єфрема Сиріна:
Возлюби вбогість Христову, щоб в ній збагатитися тобі Христовим Божеством.
Возлюби найкращий піст - справу, достойну похвали та боговгодну.
Піст - це колісниця, що возносить на небо. Піст народжує пророків, робить мудрими законодавців.
Піст є добрим охоронцем душі та корисним для тіла.
Піст є зброєю мужніх, школою подвижників. Піст відбиває спокуси, сприяє подвигові благочестя; він є супутником трезвіння, джерело цнотливості.
Піст - мужність у боротьбі.
Піст гасив вогненну силу. Піст закривав левові пащі. Піст підносить молитви до неба.
Піст є матір’ю здоров’я.
Піст - наставник юності, прикраса старців, добрий супутник мандрівникам.
У тих, що постяться, тіло чисте й душа дорогоцінна.
Піст був причиною упокоєння Лазаря на лоні Авраамовому.
Тому полюбімо його й ми, щоб і нам бути прийнятими в оселі праведників.
Будемо втікати від розкошів, від пияцтва з галасливим сміхом - цих батьків розпусти.
Там, де пияцтво, не має місця Господеві. Пияцтво віддаляє від нас Духа Святого.
Піст подібний до доброго впорядкування справ у місті.
Піст - це мир в оселях.
Піст - піклувальник та охоронець дівства.
Піст - шлях до покаяння.
Піст є винуватцем покаянних сліз.
Піст не любить світу та його суєтності.
Тому не будемо, постячись, втрачати мужності, бо ангели в кожній церкві записують тих, хто поститься.
Піст не допускає злопам’ятства. Ті, хто збирають у своїй пам’яті образи та заподіяне зло, хоча, за зовнішнім виглядом, моляться та постяться, схожі на людей, які черпають воду та вливають її до розбитої бочки. Не приймає Господь молитви від того, хто тримає зло на брата. Господу слава і держава на віки віків! Амінь.


Початок Великого посту

В останню неділю перед постом також згадується вигнання Адама з раю, про яке говориться:
"Первозданного Адама наслідуючи гріхопадіння,
пізнав себе позбавленим Бога
і вічного царства та насолоди,
гріхів моїх ради" (Див.: Бут. 3, 6-7).

Злочин Адама полягав у непослуху волі Божій, висловленій Ним у відомій заповіді. Нащадки Адама, які успадкували від нього шляхом природного народження гріховну природу, примножують цю гріховну спадщину особистими гріхами. Ми немовби змагаємося з Адамом у гріховності, побоюючись відстати від нього на цьому шляху.
Приклад має заразливу силу. Якщо вникнути у причину походження наших гріхів, то значна їх частина виявиться результатом наслідування чужих прикладів. Так, приклад гріха заразливо діє на дітей. Даремно батьки намагаються прищепити дітям правила моральної поведінки, коли самі не дотримуються їх. Напучення, що не підтверджуються прикладом, непереконливі для дітей. Поганими прикладами люди захоплюються іноді всупереч голосу своєї совісті. Людина погоджується, що та або інша справа - погана, але у той же час виправдовує себе, тому що й інші так чинять. "Живу як усі" - стало нормою поведінки людей.
Більшість хрещених людей не відвідують богослужіння, не моляться вдома, не дотримуються постів, не шанують церковних свят, навіть не вміють правильно осінити себе хресним знаменням - і все це порядні люди, яких поважають у суспільстві. Цих порядних людей ми часто наслідуємо.
Горе тим, хто подає поганий приклад! Вони відповідатимуть перед Богом не тільки за себе, але й за тих, хто бере їх за взірець. Горе також і тим,хто наслідує чужі гріхи. Вони намагаються виправдати свої злочини поганими прикладами, але це не має виправдання.
Адам, залучений до злочину прикладом Єви, не знайшов виправдання у Бога, посилаючись на дружину. Не людські звичаї, протилежні заповідям Божим, повинні служити для нас путівником у житті, а самі заповіді Божі.
Адам, з яким ми змагаємося в злочині, визнав свою провину перед Богом. Він зрозумів разом з дружиною, що вони оголені (Бут. 3, 7), тобто втратили свою невинність, а разом із нею позбулися благовоління Божого і перебування у раю блаженного життя.
Подібно до Адама і кожен грішник, який наслідував його у гріху, повинен говорити: пізнав себе позбавленим Бога (тобто позбавленим спілкування з Богом), пізнав себе позбавленим вічного царства та насолоди, гріхів моїх ради. Я відчуваю те саме, що відчував Адам, якого наслідую у злочині. Відчуваю подібно до нього свою провину перед Богом, свою внутрішню наготу і неподобство, свою безмовність перед Ним. Я не маю нічого такого, чим міг би прикрити свою провину.
Кожний з нас повинен сказати: Господи! У Твоїх стражданнях є частка і моєї провини; тому визнаю себе недостойним Царства Твого. Але все ж разом з благорозумним розбійником благаю: пом’яни мене, Господи, у Царстві Твоєму!


Що таке Великий піст

Великий піст є найважливішим і найдавнішим з усіх багатоденних постів.
Він нагадує нам про сорокаденний піст Спасителя у пустелі; він же вводить нас у Страсний тиждень, а потім – до радості свята свят – Світлого Христового Воскресіння.
Св. Великий піст – час молитви і покаяння, коли кожен з нас повинен виблагати у Господа відпущення своїх гріхів (говінням і сповіддю) і достойно причаститися св. Христових таїн, згідно з заповіддю Христовою (Ін 6, 53–56).
Ще у Старому Завіті Господь повелів синам Ізраїлевим щороку давати десятину (тобто десяту частину) з усього, що вони придбали, і, роблячи так, вони мали благословення в усіх ділах своїх.Знаючи це, св. апостоли установили і для нашої користі десяту частину року, тобто час Великого посту (св. Чотиридесятницю), присвячувати Богові, щоб і ми благословлені були в усіх ділах наших, щорічно очищаючи себе від гріхів своїх, вчинених протягом цілого року.
Таким чином, Великий піст – св. Чотиридесятниця – є Богом визначена десятина кожного року (за приблизним підрахунком 36 днів, не рахуючи недільних днів), яку ми, залишаючи на цей час життєві розваги й усілякі веселощі, присвячуємо переважно служінню Богу – на спасіння своєї душі.
Великий піст має три підготовчі тижні.
Перший підготовчий тиждень до Великого посту називається Тижнем митаря і фарисея. На літургії у цю неділю читається притча з Євангелія про митаря і фарисея, з метою показати, що тільки слізна молитва і смирення, як у митаря, а не перелік своїх чеснот, як у фарисея, можуть здобути нам милосердя Боже. З цієї неділі до п'ятої неділі Великого посту за всенічною після читання Євангелія співається покаянна молитва: "Покаяння двері відкрий мені, Життєдавче..."
Другий підготовчий тиждень до Великого посту називається Тиждень про блудного сина. У зворушливій притчі про блудного сина, яку ми чуємо на літургії у Євангельському читанні, св. Церква навчає нас надіятися на милосердя Боже, якщо ми щиро покаємося у своїх гріхах. У цей тиждень, а також і в наступні два тижні на всенічній після полієлея співається псалом: "На ріках Вавилонських, там ми сиділи і плакали, коли згадували Сіон наш..."
Цей 136-й псалом оповідає про страждання євреїв у полоні Вавилонському і про тугу їхню за Батьківщиною. Слова цього псалма навіюють нам думку про наш духовний полон гріховний і про те, що ми повинні прагнути до своєї духовної батьківщини, до Небесного Царства.
Багатьох бентежить останній стих псалма, де говориться: "Блаженний той, хто візьме і розіб'є дітей твоїх (вавилонських) об камінь!" Звичайно, ця думка у буквальному сенсі слова жорстока і зовсім неприйнятна для християнина, бо Сам Господь навчав любити і благословляти ворогів своїх: і поклонятися Богові в "дусі та істині". Саме ця думка стає чистою і величною у духовно-християнському значенні, бо це значить – блаженний той, хто має тверду рішучість розбивати об камінь віри погані думки і бажання тоді, коли вони ледь-ледь зародилися (тобто перебувають немов у стані немовляти), перш ніж вони виростуть у злі діла і звички.
Третій підготовчий тиждень до Великого посту називається М'ясопусним, або Сирним, а в народі він ще називається "Масницею", бо із скоромної їжі у цей тиждень дозволяється їсти тільки сир, молоко, масло і яйця.
Сама неділя М'ясопусного тижня називається Неділею про Страшний Суд, бо на літургії читається Євангеліє про Страшний Суд і про останню відплату, чим св. Церква бажає спонукати грішників до покаяння. У піснеспівах Сирного тижня згадується гріхопадіння Адама та Єви, яке сталося внаслідок нестриманості, і складається похвала посту з його спасительними плодами.
Остання неділя перед Великим постом називається Сиропусною, бо нею закінчується споживання сиру, масла і яєць. На літургії читається Євангеліє(Див.: Мф. 6,14–21) про прощення образ ближнім, без чого ми не можемо одержати відпущення гріхів від Отця Небесного. Відповідно до цього Євангельського читання християни мають благочестивий звичай просити у цей день одне в одного прощення гріхів, свідомих і несвідомих, і робити усе, аби примиритися з ворогуючими. Тому цю неділю прийнято називати Прощеною неділею, після якої і настає Великий піст (св. Чотиридесятниця).
Великопосні богослужіння мають певні особливості: служба більш тривала, зменшується урочистість, а саме: піснеспівів буває мало, більше читаються псалми і молитви, які настроюють душу на покаяння. На кожній службі промовляється із доземними поклонами покаянна молитва Єфрема Сиріна: "Господи і Владико життя мого..."
Вранці проводяться рання, часи з деякими вставними частинами і вечірня.
Ввечері замість вечірні відправляється велике повечір'я.
У середу і п'ятницю звершується літургія Ранішосвячених Дарів.
По суботах Великого посту буває літургія Іоана Золотоустого, а в перші п'ять неділь – літургія Василія Великого, яка звершується й у Великий четвер та у Велику суботу Страсного тижня.
У Великому пості кожен тиждень присвячений згадці про яку-небудь особливу подію чи особу, яка закликала грішну душу до покаяння і надії на милосердя Боже.


ВЕЛИКИЙ ПІСТ.
ЯК ЙОГО ДОТРИМУВАТИСЯ?

До свята Пасхи - триватиме Великий піст. В цей час згідно традицій Православної Церкви та церковного Уставу християни обмежують себе в їжі, а також намагаються уникати в своєму житті того, що віддаляє людину від Бога.
Протягом посту християни не повинні вживати в їжу продукти тваринного походження - м’ясо, молоко, яйця та вироби, що їх містять.
Великий піст відноситься до суворих постів, а тому за церковним Уставом під час нього не повинна вживатися риба, крім свят Благовіщення (7 квітня) та Входу Господнього в Єрусалим (20 квітня). Обмежується також вживання олії, яку Устав дозволяє лише у суботу та неділю. На час посту ті, хто перебувають у шлюбі, повинні утриматися від статевих відносин.
На практиці більшість християн дотримуються більш помірного посту, тобто вживають рибу і олію (крім середи і п’ятниці). Є також ряд обставин, які дозволяють людині послаблювати свій піст - хвороба, важка фізична праця, похилий вік, перебування в дорозі. В таких випадках суворість посту може бути послаблена - наприклад може вживатися молоко - але для цього необхідно звернутися за благословенням до священика, разом з яким визначити міру послаблення посту. Також від посту звільняються вагітніжінки, малі діти та ті, хто з вагомих причин не має можливості сам обирати, чим йому харчуватися - наприклад особи, які перебувають у відрядженні.
Протягом посту можна вживати продукти рослинного походження - картоплю та вироби з неї, різного роду супи та каші, консервовані та квашені овочі (помідори, огірки, капусту, тощо), консервовані салати. Не бажано вживати майонез, до складу якого входять яйця, але можна вживати різні види харчового маргарину (без домішок молокопродуктів). Загалом пісна їжа повинна простою (наприклад, в наших умовах важко назвати пісними продуктами ананаси чи омарів), а її вживання помірним (бо об’їстися можна і печеною картоплею).
Якщо Вас протягом посту запросили на відзначення дня народження або інше святкування, пов’язане зі святковим столом, і Ви не можете відмовитися - по можливості попередьте господарів про те, що Ви дотримуєтеся посту.
Якщо цього не можна зробити - намагайтеся їсти тільки ті страви, які дозволені в піст, а якщо таких немає - то зовсім небагато тих, які стоять поруч з Вами. Під час святкової трапези не потрібно без прохання інших самим розповідати про те, що Ви постите, привертати увагу до цього або дорікати іншим за недотримання церковних уставів.
В піст також не потрібно вживати алкогольні напої, особливо міцні - горілку, коньяк, тощо. Лише у суботу та неділю, а також на свята дозволяється випити трохи вина.
Дотримуючись посту потрібно пам’ятати, що він відрізняється від звичайного голодування своєю духовною складовою. А тому той, хто постить, повинен більше уваги приділяти своєму духовному життю: молитися в храмі і вдома, читати Святе Письмо та християнську релігійну літературу, обмежити все те, що відволікає від спілкування з Богом - перегляд телепрограм, слухання радіо, відвідування розважальних заходів. Якщо хтось перебуває у сварці чи тримає на когось гнів - необхідно примиритися з цією особою, бо гріхи гордості, гніву, осуду, ненависті, злоби позбавляють того хто постить всіх плодів його праці.
Якщо є можливість, то бажано було б протягом посту щодня бувати у храмі, хоча б на короткий час - для того, щоб помолитися і попросити у Бога допомоги у проходженні цього духовного і тілесного подвигу. Необхідно також щонеділі бути зранку на Божественній літургії, а по можливості відвідувати і інші богослужіння, розклад яких ви можете довідатися в самому храмі. Православному християнину протягом посту також обов’язково потрібно прийняти таїнства Сповіді і Причастя.
Бажаємо всім допомоги Божої у постуванні!


ТАЇНСТВО ПОКАЯННЯ (СПОВІДЬ)

Сповідь (покаяння) - одне із семи християнських Таїнств, у якому той, хто сповідає свої гріхи перед священиком, при видимому прощенні гріхів (читанні розрішальної молитви) невидимо розрішається від них Самим Господом Ісусом Христом.
Святі отці називають покаяння другим хрещенням: якщо при хрещенні людина очищається від влади первородного гріха, переданого їй при народженні від наших прабатьків Адама і Єви, то спокута омиває від скверни її власних гріхів, здійснених нею уже після Таїнства хрещення.
Для того, щоб Таїнство покаяння здійснилося, той, хто прийшов на сповідь, повинен: усвідомити свою гріховність, щиросердно розкаятися у своїх гріхах, мати несхитне бажання полишити гріх і не повторювати його, вірити в Ісуса Христа і сподіватися на Його милосердя, вірити в те, що Таїнство сповіді очищає і змиває по молитві священика щиросердно висповідані гріхи.

Як підготуватися до сповіді
До сповіді треба готуватися заздалегідь. Бажано прочитати літературу, присвячену Таїнствам сповіді і причастя, згадати усі свої гріхи, можна виписати їх на окремий листок, щоб перед сповіддю переглянути його. Іноді листок з переліченими гріхами віддають на прочитання духівнику, але про гріхи, що особливо обтяжують душу, варто розповісти вголос. Не треба розповідати духівнику довгих історій, досить викласти сам гріх. Приміром, якщо ви ворогуєте з родичами чи сусідами, не потрібно розповідати, що стало причиною цієї ворожнечі - необхідно покаятися в самому гріху осудження рідних чи сусідів. Богу й духівнику важливий не список гріхів, а почуття спокути, не детальні розповіді, а розкраяне серце. Потрібно пам'ятати, що сповідь - це не тільки усвідомлення власних недоліків, але насамперед - бажання очиститися від них. В жодному разі не припустиме самовиправдання - це вже не покаяння!
Добре було б, якби у православного християнина виробилася звичка аналізувати минулий день і щовечора щиро складати спокуту Богові, записуючи серйозні гріхи для майбутньої сповіді в духівника. Необхідно примиритися з ближніми і попросити прощення в усіх, кого ви скривдили.
Готуючись до сповіді, бажано підсилити своє вечірнє молитовне правило читанням покаянного канону, що знаходиться в православному молитовнику.
Щоб сповідатися священикові, необхідно довідатися, коли в храмі відбувається Таїнство сповіді. В тих храмах, де служать щодня, так само щодня відбувається і Таїнство сповіді. Там, де не правлять у певні дні, потрібно попередньо ознайомитися з розкладом служб.

Як відбувається сповідь.
Сповідь відбувається в храмах. Священик може прийняти її або після вечірнього богослужіння, або ранком перед початком літургії. Ні в якому разі не можна спізнюватися до початку сповіді, тому що Таїнство починається з читання молитов і псалма, співу тропарів, у якому повинен брати участь кожен бажаючий сповідатися. При читанні цих молитов чинопослідування священик звертається до тих, хто прийшов на сповідь, щоб вони назвали свої імена - усі відповідають півголосом. Ті, хто спізнився до початку сповіді, до Таїнства не допускаються; хіба що священик, прийнявши сповідь у всіх, заново прочитає для запізнілих чинопослідування і лише тоді прийме сповідь, але, як правило, для них Таїнство призначається на інший день. Не можна приступати до Таїнства покаяння жінкам у період місячного очищення.
Сповідь звичайно відбувається в храмі при скупченні народу, тому потрібно поважати таємницю сповіді, не товпитися поруч зі священиком, що приймає сповідь, і не бентежити того, хто, сповідаючись, відкриває свої гріхи священику.
Сповідь має бути повною. Не можна сповідати спочатку одні гріхи, а інші залишати на наступний раз. Гріхи, сповідані і відпущені в попередній сповіді, знову не називаються. При можливості потрібно сповідатися в одного й того ж духівника.
У великих храмах через велику кількість бажаючих скласти спокуту і через неможливість священика прийняти від усіх бажаючих сповідання, часом практикується ╚загальна сповідь╩, коли священик називає вголос найрозповсюдженіші гріхи, а ті, що сповідаються, каються в них, після чого усі по черзі підходять під дозвільну молитву. Тим, хто жодного разу не був на сповіді, не сповідався кілька років, варто уникати загальної сповіді. Таким потрібно обов'язково пройти сповідь приватну - для чого потрібно вибрати або будній день, коли в храмі не так багато сповідальників, або знайти прихід, де відбувається тільки приватна сповідь.
Після сповідання гріхів і прочитання священиком дозвільної молитви, спокутник цілує хрест і Євангеліє, які лежать на аналої і, якщо готувався до причастя, бере в духівника благословення на причастя Святих Христових Тайн.
У деяких випадках священик може накласти на розкаюваного епітимію - читання молитов або інші духовні вправи, призначені для поглиблення покаяння і викорінювання гріховних навичок.


СЕДМИЦІ ВЕЛИКОГО ПОСТУ

Перший тиждень Великого посту відрізняється особливою суворістю, а храмове Богослужіння в ці дні - особливим покаянним настроєм та продовжуються довше, ніж звичайно. В перші чотири дні цього тижня (понеділок, вівторок, среду та четвер) на Великому повечерії читається великий покаянний канон св. Андрія Критського з приспівами до стихів: "Помилуй мене, Боже, помилуй мене". В п’ятницю першого тижня Великого посту на Літургії після заамвонної молитви відбувається освячення "колива", тобто відвареної пшениці з медом.
Традиція освячення колива пов’язана з пам’яттю св. великомученика Феодора Тирона, котрий допоміг християнам дотриматися посту та не порушити його через споживання їжі, принесеної в жертву ідолам. Імператор Юліан Відступник у 362 році підчас першого тижня Великого посту наказав у м. Антиохії таємно кропити кров’ю ідоложертовних тварин всю їжу на ринках. Антіохійському єпископу Євдоксію уві сні з’явився св. великомученик Феодор Тирон, спалений у 306 році за сповідання Христової віри, який відкрив йому таємне розпорядження імператора та звелів протягом всього тижня нічого не купувати на ринку, а їсти саме коливо.
В першу неділю Великого посту відзначається свято Торжества Православ’я, встановлене ще за часів візантійської імператриці Феодори у 842 році в пам’ять відновлення шанування св. Ікон. Після закінчення Літургії священнослужителі звершують за особливим чином молебень перед іконами Спасителя та Божої Матері, молячись Господеві про утвердження в вірі православних християн та навернення до істини всіх, хто відступив від Церкви. Після цього диякон голосно читає Символ віри, виголошує "вічну пам’ять" всім померлим захисникам православної віри та "многії літа" - православним ієрархам та всім вірним.
У суботи другого, третього та четвертого тижнів Великого посту у храмі звершується особливе заупокійне богослужіння - парастас. Ці суботи мають назву "вселенських", або "родительських", поминальних субот. За богослужінням в ці дні поминаються усі від віку померлі православні християни. За давньою християнською традицією, яка має своє походження ще з перших століть по Різдві Христовому, віруючі приносять в храм в пам’ять про померлих різні продукти (крім м’ясних) та подають для читання священнослужителями записки з іменами померлих.
В другу неділю Великого посту звершується пам’ять св. Григорія Палами, який жив у ХIV ст. Згідно з православною вірою він вчив, що за подвиг посту і молитви Господь просвітлює віруючих Своїм благодатним світлом, яким Він сяяв на Фаворі. З тієї причини, що св. Григорій розкрив вчення про силу посту та молитви і встановлено звершувати його пам’ять у другу неділю Великого посту.В третю неділю Великого посту за Всенічною після Великого славослів’я для поклоніння віруючим виноситься Св. Хрест. Під час поклоніння Хресту Церква співає: Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святе воскресіння Твоє славимо. Церква виставляє в середині Чотиридесятниці віруючим Хрест для того, щоб нагадуванням про стаждання і смерть Господні укріпити їх для продовження подвигу посту. Св. Хрест залишається для поклоніння протягом тижня до п’ятниці, коли він перед Літургією заноситься у вівтар. Тому третя неділя і четверта седимця Великого посту називаються "хрестопоклонними".
В четверту неділю згадується св. Іван Ліствичник, який написав твір, де показав ліствицю, або порядок добрих справ, які приводять нас до Престолу Божого. В четвер на п’ятій седмиці звершується так зване "стояння св. Марії Єгипетської". Життя св. Марії Єгипетської, яка спочатку була великою грішницею, повинне служити для всіх прикладом правдивого покаяння і переконувати всіх у невимовному милосерді Божому. На утрені в цей день читається житіє св. Марії Єгипетської і канон св. Андрія Критського - той самий, який читався в перші чотири дні Великого посту. В суботу на п’ятому тижні звершується "Похвала Пресвятій Богородиці" - читається акафіст Богородиці. Ця служба була встановлена у Візантії в подяку Богородиці за неодноразове врятування Константинополя від ворогів. У нас акафіст Богородиці звершується для утвердження віруючих у надії на Небесну Заступницю, Яка визволяючи від ворогів видимих, тим більше може допомогти у боротьбі з ворогами невидимими.
В п’яту неділю Великого посту звершується молитовна згадка про Марію Єгипетську. В її особі Церква подає зразок істинного покаяння, а також, для підбадьорення духовних подвижників, показує на ній приклад невимовного милосердя Божого до грішників, які каються. Шоста седмиця присвячена приготуванню віруючих до достойної зустрічі Господа із зеленим віттям добрих справ та спогаду страстей Господніх.
В суботу на 6-ій седмиці згадується воскрешення Ісусом Христом Лазаря. На утрені в цей день співаються воскресні піснеспіви. Шоста неділя Великого посту - це велике свято, в яке святкується урочисте входження Господа у Єрусалим для вільних страждань. Ця свято також називається Вербною або Квітоносною неділею. На Всенічній освячуються гілочки верби (ваія), або інших рослин, які нагадують пальмове віття, з яким зустрічали Христа під час Його входу в Єрусалим. Ці зелені гілочки символізують собою перемогу життя над смертю. Вербною неділею завершується власне Свята Чотиридесятниця (40 днів) Великого посту і починається Страсна седмиця - тиждень перед святом Пасхи, коли згадуються події останніх днів життя Спасителя перед Його смертю, Розп’яття і поховання у гробі.

Тож нехай Всемилостивий Господь допоможе всім православним християнам гідно пройти дні Великого посту та з очищеною душею зустріти Світле Христове Воскресіння.